Асоціація підготувала лист на ім’я Заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Кругляка Е.Б. про актуальні аспекти чинного законодавства України при формуванні політики поводження з відходами.
Відповідно до пункту 5 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі запровадження роздільного збирання побутових відходів при встановленні цін/тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами не враховується вартість операцій з поводження з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами цих відходів.
Офіційні коментарі до цієї норми були надані Віце-прем’єр-міністром України –Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком спільно з Міністром екології та природних ресурсів України Остапом Семераком 05.06.2018 року на конференції щодо управління відходами (на фото нижче).
Дане положення відображає намір Кабінету Міністрів України реалізувати зобов’язання, встановлені для України за Угодою про Асоціацію з ЄС та Стратегією управління відходами до 2030 року – запровадження системи організацій розширеної відповідальності виробників (зокрема, упаковки та скла) на базі фінансування цими ж виробниками. Саме на ці організації Уряд планує покласти відповідальність за сортування, збір та переробку окремих видів відходів.
Без впровадження принципу розширеної відповідальності виробника пункт 5 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не зможе бути втілена на практиці. Відсутній не лише механізм обрахування зменшення тарифу на вартість операцій із поводження з роздільно зібраними відходами, а й критерії та формули такого зменшення. При роздільному зборі усі відходи мають бути розподілені по окремим контейнерам.
Через відсутність організацій розширеної відповідальності виробників органи місцевого самоврядування перекладають обов’язки із забезпечення роздільного збирання відході на перевізників побутових відходів. Однак, низькі тарифи не дають перевізникам економічної можливості для придбання такої кількості контейнерів, спеціалізованих автомобілів, пального, забезпечення заробітної плати водії та вантажників. Якщо додати до цього ще й обов’язок перевізника не враховувати операції з поводження з роздільно зібраними відходами в ціні тарифу, то діяльність перевізника втрачає будь-який економічний зміст.
Без впровадження принципу розширеної відповідальності виробника та із низькими тарифами, перевізники будуть змушені безкоштовно вивозити відходи та ще й стануть боржниками споживача, через відсутність гарантії подальшої реалізації ресурсоцінних компонентів. Поклавши на плечі підприємств – перевізників обов’язки із забезпечення сортування та збору окремих видів побутових відходів, органи місцевого самоврядування ставлять під загрозу всю галузь послуг з вивезення побутових відходів.
Викладені вище аспекти чинного законодавства України необхідно враховувати при формуванні політики поводження з відходами з метою уникнення сміттєвого колапсу через загрозу зриву вивезення побутових відходів з економічних причин.